Одного разу йшов Ходжа Насреддін у Багдаді по базару та раптом почув шум і лемент, що доносилися з харчевні. Наш Ходжа Насреддін, як вам відомо, людина допитлива, - він заглянув у харчевню. І бачить, що товстий харчівник із червоною мордою трясе за комір якогось жебрака й вимагає грошей, а жебрак не хоче платити.

- Що за галас? - запитує Насреддін. - Що ви не поділили?

- От цей бурлака, - закричав у відповідь харчівник, - цей огидний обшарпанець і шахрай зайшов зараз у мою харчевню, нехай відсохнуть всі його внутрішності, вийняв через пазуху корж і довго тримав його над жаровнею, доки корж не просочився наскрізь запахом шашлику й не став від цього вдвічі смачніше. Потім цей жебрак зжер корж, а тепер не хоче платити, нехай випадуть всі його зуби й облізе шкіра!

- Це правда? - строго запитав наш Ходжа у жебрака, який не міг від страху вимовити слова й тільки кивнув у відповідь головою.

- Недобре, - сказав Насреддін. - Дуже недобре користуватися безкоштовно чужим добром.

- Ти чуєш, обшарпанець, що тобі говорить ця поважна й гідна людина! - обрадувався харчівник.

- У тебе є гроші? - звернувся Насреддін до жебрака. Той мовчки дістав із кишені останні мідяки. Харчівник уже простягнув свою жирну лапу за ними.

- Почекай, о поважний! - зупинив його Насреддін. - Давай-но спочатку сюди твоє вухо.
І він довго дзенькав затиснутими в кулаку грішми над самим вухом харчівника. А потім, повернувши гроші жебраку, сказав:

- Іди з миром, бідна людина!

- Як! - закричав харчівник. - Але ж я не отримав плати!

- Він заплатив тобі повністю, і ви в розрахунку, - відповів Насреддін. - Він нюхав твій шашлик, а ти чув, як дзенькають його гроші.

Джерело: Л. Соловйов "Повість про Ходжу Насреддіна"