http://blog.management.com.ua en-us Nucleus CMS v3.24 © Weblog http://backend.userland.com/rss http://blog.management.com.ua/nucleus/nucleus2.gif http://blog.management.com.ua http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=604 Розмови про підвищення заробітної платні ніколи не були легкими. Втім, якщо деякі співробітники все-таки спромагаються на таку розмову – кожен шостий працівник стверджує, що ніколи у житті не піде на такий крок. Принаймні, саме такі дані HR-дослідження, проведеного компанією Ceridian та опублікованого на Management Issues.Компанія Ceridian також виявила, що старші співробітники та чоловіки почуваються набагато більш впевнено, коли говорять про підвищення. І як наслідок – частіше стають ініціаторами таких розмов.

Лише п’ята частина респондентів, молодших 34 років почуваються комфортно, коли просять про підвищення. Якщо ж говорити про їхніх старших колег, яким уже виповнилось 35 років – тоді рівень впевненості суттєво зростає – до 80%.

Дослідження виявило також, що чоловіки зазвичай більш прямо говорять про підвищення, ніж жінки. Серед 8% респондентів, які стверджували, що при необхідності вестимуть жорсткі переговори щодо підвищення заробітної платні, три чверті виявились чоловіками.

Що ж стосується молодших співробітників – то хоч вони й не так впевнено йдуть на переговори про підвищення заробітної платні – все ж саме вони найбільше цікавляться розміром компенсації своїх колег і готові до бунту, якщо, на їхню думку, зарплатна політика компанії виявиться несправедливою.

Найцікавіше те, що приблизно половина респондентів хотіла б знати про всі деталі компенсації своїх колег, але при цьому не хотіла б, щоб колеги знали те саме про них... Не зовсім справедливо – але дуже зручно для самих співробітників.]]> {моя} Робота http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=604 Wed, 23 Jul 2008 10:08:02 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=603 В Інтернеті зараз налічується величезна кількість магазинів, що торгують книгами. Всі вони мають приблизно однакову функціональність і сервіси. Однак інтернет-магазин BookRabbit, створений британськими розробниками, вигідно вирізняється серед загальної маси і змушує своїх покупців повертатися сюди знову і знову.Клієнти BookRabbit отримали можливість завантажувати на сайт фотографії своїх книжкових колекцій, щоб потім обговорити їх, зрівнювати і отримував відгуки про них від інших користувачів. Нова функція сайту, природно, не могла не відбитися на його продажах, пише BizTimes.ru з посиланням на Springwise.com.

Сайт, відкритий лише у травні цього року, позиціює себе як "місце, де зустрічаються автори, читачі й видавці книг, для обговорення предмету їхньої спільної пристрасті". Творці сайту також заявили, що їхні ціни 100.000 найбільш затребуваних книг будуть нижче, ніж на Amazon. Крім того, вони здійснюють безкоштовну доставку по всій Великобританії. Але найцікавіше - користувачі сайту можуть тут спілкуватися з такими ж книголюбами, як і вони самі, створювати персональні бібліотеки та каталоги, і залишати рекомендації для інших читачів.



Кожному користувачеві пропонується завантажити фотографії своїх книжкових полиць на свій профайл, прикріпивши до кожної книги свій коментар і закладку. Інші користувачі зможуть переглядати ці фотографії, порівнювати їх зі своїми власними, а потім обмінюватися інформацією з тими людьми, які мають спільні з ними інтереси.

Звичайно, давши користувачам можливість переглядати і порівнювати бібліотеки один одного, BookRabbit сподівається спонукати їх до нових покупок на своєму сайті, у такий спосіб розширюючи свої колекції. Так само на сайті працює партнерська програма, що дозволяє користувачам вставляти у свої сайти посилання на BookRabbit та отримувати відсоток від продажів клієнтам, які перейшли по цих посиланнях.

З огляду на те, що на цьому ринку вже давно існують такі гіганти, як Amazon, немає ніяких сумнівів, що BookRabbit прийдеться зіштовхнутися з нежартівливою конкуренцією. З іншого боку, що дуже важливо, їхній сайт звертається безпосередньо до особистості відвідувача, запрошуючи його переглядати бібліотеки інших людей і виставляючи напоказ свої власні. Такий підхід уже підтверджений успішними прикладами таких проектів, як Flickr. До того ж, відвідувачів будуть залучати не тільки самі фотографії книг, але й ступінь заповнення й склад книжкових полиць інших людей, що вже є свого роду вуайєризмом (у тім або іншому ступені властивий багатьом людям).

Не важко також припустити, що така система комунікації залучить масу самотніх книголюбів. Цю ідею можна розвити, створивши розділи по категоріях, наприклад "Мій рюкзак" - для туристів, або "Моя косметичка" - для молодих жінок. Достатньо побудувати співтовариство навколо такої ідеї, особливо якщо його члени не будуть проживати на спільній території - і ви, можливо, отримаєте реальний шанс, щоб протистояти таким монстрам індустрії, як Amazon.]]> Ідеї/Інновації http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=603 Tue, 22 Jul 2008 11:15:31 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=602 Абсолютна більшість компаній чомусь вважають, що найкращий спосіб задовольнити споживачів – це переконатися, що всі вони отримують однаково високий рівень сервісу, а всі працівники компанії на 100% дотримуються прописаних процедур та процесів... Але, на думку авторів блогу Customer Evangelism – це хибне мислення.Нижче наведена історія, яка трапилася з одним із покупців Best Buy. Вона ілюструє, до чого іноді призводить бажання завжди і у всьому дотримуватися встановлених процедур.

Один покупець, назвімо його Марк, вирішив купити у Best Buy комп’ютер для свого сина. Звісно, перш ніж прийти по комп’ютер, він детально дослідив всі пропозиції, які можна було відшукати в Інтернеті, і чітко знав, що йому потрібно! Він хотів прийти в магазин, купити обраний комп’ютер і піти додому щасливим. Але, як виявилося – це абсолютно неможливо, оскільки у Best Buy є свої затверджені процеси, і порушувати їх, навіть на благо клієнта, ніхто не збирається.

Прийшовши до магазину, Марк виявив, що співробітники, перш ніж продати покупцеві будь-який товар, в обов’язковому порядку змушують його заповнити форму із 5-ти сторінок, яка покликана виявити його вподобання і вибрати для нього якнайкращий продукт. Проблема полягала в тому, що Марк чудово знав, який комп’ютер він хоче і не збирався змінювати свій вибір. Але коли він спробував пояснити це консультантові – то отримав відповідь, що у випадку незаповнення анкети у продавців Best Buy будуть проблеми. Отже, Маркові таки довелося заповнити злощасну анкету.

Але на цьому проблеми не закінчились. Коли покупець нарешті закінчив заповнювати форму і сподівався нарешті забрати свій комп’ютер, його попросили стати у довжелезну чергу, яка вела до спеціального сервісного столу. Працівник за сервісним столом уважно вивчав заповнену форму, і намагався по другому колу "продати" покупцеві вже обрані ним властивості комп’ютера.

Як думаєте, чи може покупець бути задоволеним, якщо його змушують пройти через усі ці "кола пекла"? Може й так, якщо він ще не прийняв рішення щодо покупки. Але у будь-якому разі це стосується далеко не всіх покупців.

І хоча наміри Best Buy були найкращі – допомогти клієнтам прийняти правильне рішення щодо покупки – здійснювалися вони далеко не найкращим чином. Немає нічого погано в тому, щоб ідентифікувати реальні потреби споживачів, а потім – задовольняти їх. Але якщо процес ідентифікації буде таким нав’язливим – існує ризик досягнути цілком протилежного результату.

Які ж висновки повинні зробити для себе компанії із наведеного вище прикладу?

1. Не "вписуйте" клієнтів жорстко у ваші процеси. Часто, саме негнучкість та консервативність не дає змогу компанії швидко адаптуватися до потреб споживачів для того, щоб їх задовольнити.

2. Не створюйте занадто довгих ланцюжків процесів. Не ускладнюйте. Що довший шлях повинен пройти споживач, щоб досягнути точки "задоволення" – то менша ймовірність, що він її досягне.

3. Не задавайте занадто багато запитань. Якщо покупцеві щось потрібно – найімовірніше, що він сам про це запитає. Тривалі ж опитування та бюрократичні тести перед покупкою руйнують привабливість компанії в очах споживача.]]> Загальна http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=602 Mon, 21 Jul 2008 11:49:40 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=601 Якось молодий чоловік потрапив на східний базар. Походивши по рядах, побачив, як дід продає великий, спілий, просто відмінний виноград.

- Почім виноград? - запитав парубок.

Старий назвав суму. Дешево, - подумав він - і відразу поліз за грішми.Дід відразу перемінився в обличчі та махнув рукою:

- Не діставай грошей, не продається.

- Чому?! - здивувався молодий чоловік.

Але продавець мовчав... Підійшла покупниця - дід назвав суму, вона починає торгуватися. Через хвилини дві вони сторговуються, старий зважує виноград, додає туди ще й віддає.

- Дідусь, - говорить парубок, - ну скажіть мені, що не так? Чому мені не продаєте, а жінці - навіть із верхом? Адже я навіть не торгувався!

Аксакал єхидно зщулився, погладив бороду.

- Тому й не продав! Молодий ти ще. Ну зрозумій: я цей виноград виростив, труд в нього вклав, піт свій, поливав, збирав, тепер продаю. Шкода мені його віддавати! А інша людина - вона гроші заробила. Із трудом заробила, напевно, нелегко вони їй дісталися! Вона теж не хоче їх віддавати. Поторгуємося ми, зійдемося в ціні, щоб нікому не кривдно було - і тоді мені від її грошей щастя буде, вона їх охоче віддасть. І я їй зверху навіть виноград додам, аби-но тільки їй добре було!

Дід ще раз єхидно подивився на покупця.

- А ті, хто не торгується, грошей не цінує. Або дісталися легко, або украв - нехороші це гроші, не повинні вони легко даватися. І мені від них щастя не буде! Не буду я краще зв'язуватися з такими грішми...

Джерело - pritchi.castle.by]]> Притчі http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=601 Fri, 18 Jul 2008 10:02:40 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=600 Проведення маркетингових досліджень багато значить для компаній. Це скаже вам будь-який маркетолог. Однак, варто розуміти, що будь-яке дослідження не є аксіомою і в кінцевому рахунку саме підприємець вирішує – запускати продукт у виробництво, чи ні. Дослідження здатне забезпечити керівника додатковою інформацією, яка допомагає прийняти правильне рішення. Але цілком ймовірно, що результати дослідження виявляться помилковими. Адже виведення нового продукту на ринок далеко не завжди є логічним, передає BizTimes.Нижче наведено приклади п’яти продуктів, які зуміли досягнути значного успіху навіть попри той факт, що маркетологи зовсім у них не вірили.

1. Sony Walkman
Коли у 1979-му році на ринок вийшов портативний плеєр Sony Walkman – це була справжнісінька революція. До того часу ніхто навіть не мріяв про те, що людина може слухати музику, прогулюючись чи навіть займаючись спортом. Звісна річ, маркетингові дослідження показували, що люди "не хочуть всюди носити з собою магнітофон". Але, як би там не було, в Sony не звернули уваги на цей факт. І правильно зробили.

Плеєр Sony Walkman не лише приніс світову відомість японській корпорації, але й створив нову категорію товарів – портативні музичні плеєри. Чи можна сьогодні уявити сучасну молодь, яка не слухає свої плеєри де б вона не знаходилася. А починалося все із Sony Walkman, якому маркетологи пророкували "смерть".

2. Xerox
Назва ксерокс сьогодні є загальною. Вона охоплює не лише продукт однієї конкретної компанії, але всю категорію товарів. Однак, наприкінці 40-их років дослідження, проведені тоді ще компанією Haloid Company (так раніше називалась Xerox) показали, що такий копіювальний апарат не потрібен суспільству. Це занадто дорого та незручно.

Добре, що в керівництві компанії на той час сиділи доволі розумні люди і вони не послухались досліджень. Як наслідок, у 1949-му році на ринок вийшов перший Xerox. Комерційний успіх цього продукту був настільки великим, що компанії перейменували. У 80-ті роки вона стала найбільш інноваційною компанією США. Саме їй ми повинні дякувати не лише за ксерокси, але й за графічний віконний інтерфейс та комп’ютерну мишку (до певної міри).

3. Starbucks
Говард Шульц справді сміливий хлопець. Коли він лише починав свій бізнес, більшість дослідників в один голос стверджували: "Покажіть мені людину, яка готова платити по 3 долари за чашку кави?" І Шульц показував на мільйони американців. А потім і на мешканців інших країн.

В Starbucks продається далеко не найкраща кава. Її неможливо порівняти з найкращими кав’ярнями Італії. Але, безперечно, успіх компанії пояснюється тією атмосферою, яку несе кожне горнятко. Шульц якось відзначив, що хоче, щоб Starbucks став для людей третім місцем між роботою та домівкою. І він зумів реалізувати свою мрію завдяки неймовірній атмосфері. І звісно ж – дуже якісній каві, яка, хоч і не була найкращою, все ж на голову перевершувала всі середньостатистичні аналоги у більшості країн світу.

4. Bell
Наприкінці 19-го століття Олександр Белл та партнери планували продати компанії Western Union патент на свій новий винахід – телефон. Ця подія увійшла до історії бізнесу, як найбільша помилка. Помилка, яку здійснила компанія Western Union, коли відмовилася придбати патент.

Дослідження WU показали, що такий пристрій, як телефон, не має майбутнього. Кому потрібен телефон, якщо є телеграф? Та й кому взагалі може прийти до голови думка розмовляти з кимось через трубку.

Сьогодні Western Union займаються грошовими переказами і лише зрідка згадують про свою колишню славу. Хто знає, як змінилася б їхня доля, якби у свій час вони купили телефон.

5. iPod
Знаменитий iPod (який, до речі, став вбивцею першого продукту у цьому списку), також не повинен був з’явитися на світ, якби власники компанії довірились результатам маркетингових досліджень. А ці результати доводили, що суспільству не потрібен плеєр з жорстким диском. Людям не потрібно носити з собою так багато пісень. Результати доводили, але Стів Джобс мислив інакше. І вже вкотре він виявився правим завдяки своїй візії.

Сьогодні iPod є найвідомішим mp3-плеєром, займаючи у світі більше 60% ринку. Це не враховуючи того, що у Apple є достатньо популярний додатковий продукт – онлайн-магазин музики iTunes Store.

Висновки кожен може зробити сам для себе. І якщо ви керівник компанії, яка ось-ось виведе на ринок новий унікальний продукт, але маркетингові дослідження показують, що він не матиме успіху – згадайте ці історії. Можливо ваш продукт також створить революцію!]]> Маркетинг/Реклама http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=600 Thu, 17 Jul 2008 10:00:54 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=599 Одного чудового дня 1952-го року в офіс фірми Saint-Gobain, що в 1939-му році запатентувала марку Duralex для посуду з небиткого вогнетривкого скла, прийшов із візитом італієць по імені Альберто Квентін, головний конкурент фірми. У цієї людини була одна нестерпна звичка: він брав ліцензії й засновував торговельні марки на продукцію, дуже схожу на ту, що робила Saint-Gobain, внаслідок чого між ними завжди виникали грошові суперечки.Тепер виникла дискусія із приводу посуду Duralex, і Альберто Квентін процитував латинську фразу: "Dura lex... Sed lex!" ("Закон суворий... Але це закон!") Передчуваючи неприємності, Saint-Gobain у той же день дала своїй марці назву "Sedlex". He використовуючи її для своїх виробів, фірма передала нову марку своїй філії Sovirel, яка виробляла тарілки з небиткого вогнетривкого скла Ругех. Із цього часу домогосподарки остаточно заплуталися в марках Ругех, Sedlex і Duralex. Вони ставили на газ виріб марки Duralex, і він розлітався на дрібні осколки. Така "реклама" послужила марці погану службу.

Перший посуд Duralex було виготовлено в 1946-му році на фабриці філії Saint-Gobain, яка розміщувалася в Орлеані в будинку колишнього заводу. Там виготовлялися пляшки для оцту, що прибував із німецького міста Дессау. Навіщо потрібно було везти оцет із Дессау в Орлеан? Справа в тому, що саме до Орлеана з Дессау плили по річках (тоді ще не було залізниць) завантажені бочками з вином кораблі. І до моменту, коли їхня довга подорож кінчалася, вино перетворювалося в оцет. У 1997-му році Duralex "розсталася" з Saint-Gobain і ввійшла до складу італійської склоробної фірми.

Із книги Бернара Галі "BRAND: Народження імені"]]> Маркетинг/Реклама http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=599 Wed, 16 Jul 2008 09:08:04 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=598 HR-менеджери, які відповідають за найом персоналу, зазвичай в першу чергу звертають увагу на комп’ютерні навички, освіту та робочий досвід кандидатів. Втім, існує набір інших навичок, які дають змогу кандидатові легше пристосовуватися до корпоративної культури компанії. Це так звані "особистісні навички". Але що робити, якщо вибір постає між більш досвідченим кандидатом та кандидатом із кращими особистісними навичками? Часто виявляється вигідніше обрати саме другого кандидата, стверджують у блозі Asia Pacific Headhunter.Нижче наведені п’ять найважливіших особистісних навичок, які здатні суттєво підвищити "вартість" спеціаліста на ринку праці:

1. Соціальність – як кандидат взаємодіє з іншими людьми? Соціальні люди почуваються у команді, "наче риба у воді". Варто пам’ятати, що міжособистіні навички мають неабияке значення для ефективної роботи компанії.


2. Чесність. Проблема з чесністю полягає в тому, що цю рису характеру дуже складно виявити під час інтерв’ю на посаду. Втім, попередній досвід та професійні рекомендації можуть багато про що сказати. Чесність має величезне значення не залежно від посади, яку планує зайняти кандидат.


3. Культурна гнучкість. Людина, яка володіє багатьма мовами та легко пристосовується до роботи з представниками інших (іноді – діаметрально протилежних) культур, буде привабливим кандидатом майже для будь-якої компанії.


4. Вміння письмово викладати свої думки. Люди, які вміють писати, завжди знайдуть, як застосувати цю свою навичку. І звісно ж – вони принесуть неабияку користь своїй компанії, навіть якщо їхня посада не пов’язана із письменництвом безпосередньо.


5. Внутрішня мотивація. Рекомендації кандидата зазвичай дають відповідь і на запитання, чи здатен він на внутрішню мотивацію. Люди з внутрішнью мотивацією не потребують менеджера за своїми плечима і здатні самостійно приймати важливі рішення. Це справжній скарб для компанії.

Якими б критеріями при підборі кандидатів ви не користувались, пам’ятайте: людину завжди легше навчити технічним речам, ніж змінити її характер. Саме тому останнім часом роботодавці в першу чергу звертають увагу саме на особистісні навички.]]> {моя} Робота http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=598 Tue, 15 Jul 2008 09:28:16 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=597 В англомовному сегменті Інтернет з'явився цікавий стартап - Glassdoor. Сайт із красномовною назвою (скляні двері) пропонує можливість відвідувачам анонімно публікувати огляди зарплат і описувати загальні умови роботи у своїх компаніях. Крім того, відвідувачі можуть самостійно оцінювати корпоративних лідерів.Glassdoor заснували двоє колишніх співробітників Microsoft Роберт Хоман (Robert Hohman) і Річ Бартон (Rich Barton) за допомогою венчурного фонду Benchmark Capital (у його портфоліо - інвестиції в Second Life і eBay). Представлена інформація часом виходить дуже цікавою. Наприклад, CEO Microsoft Стів Балмер (Steve Ballmer) не дуже популярний серед нинішніх і колишніх працівників своєї компанії (50% позитивних оцінок). Ще гірші справи у керівника Yahoo! Джеррі Янга (Jerry Yang) (40% позитивних оцінок). А ось CEO Google Ерік Шмідт (Eric Schmidt) на цьому тлі виглядає набагато успішніше (86% "позитива").

Зараз контент, сгенерований відвідувачами сайту, нараховує більше 32 тис. матеріалів про 7 тис. компаній із 80-ти країн (українські компанії, судячи зі всього, поки ще ніяк не представлені). Творці Glassdoor підкреслюють, що до корпоративного світу настроєні дружелюбно і пропонують сервіс, що забезпечує зворотний зв'язок, із суперцільовою аудиторією.]]> Ідеї/Інновації http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=597 Mon, 14 Jul 2008 11:46:26 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=596 Люди, які у власних цілях досліджують товари в Інтернеті, вважаються надійним джерелом порад про продукти та сервіси, порівняно з тими людьми, які не проводять таких досліджень. Такі дані нового дослідження компанії BigResearch, в якому взяло участь 15 727 респондентів, опублікованого на сторінках блогу Church of the Customer.На запитання: "Чи даєте ви поради щодо продуктів/сервісів, які придбали?", респонденти відповіли так:
Регулярно дають поради 47% активних онлайн-дослідників і лише 29,4% інших респондентів. Час від часу дають поради 49,8% активних онлайн-дослідників і 63,4% інших респондентів. Ніколи не дають порад 3,2% активних онлайн-дослідників і 7,2% інших респондентів.

72,7% респондентів очно спілкуються з іншими людьми про продукти, сервіси та бренди. При цьому 63,2% користуються електронною поштою, 55% використовують телефон, 17,7% - сервіси миттєвого повідомлення, 13,1% - текстові сервіси, 11,8% - соціальні мережі, 6,8% - блоги.

Порівняйте ці дані із результатами дослідження Keller Fay, яке стверджує, що 75% вірусних повідомлень передаються очно (в особистій бесіді), 17% - по телефону і лише 7% - онлайн-засобами.

"Важко заперечити, що очний контакт, голос та невербальні елементи комунікації підвищують довіру до повідомлення і ймовірність того, що людина почне діяти після отримання повідомлення", - стверджує Бред Фей (Brad Fay), співавтор дослідження. Втім, така точка зору не є бездоганною. Адже насправді довіра залежить насамперед не від носія інформації (онлайн чи офлайн), а від попередньо встановленого рівня довіри до людини, яка розповсюджує це повідомлення. Іншими словами, якщо про продукт, компанію чи бренд, вам розповідатиме близький друг, то середовище (онлайн чи офлайн) не має ніякого значення.

Як і завжди, ми повертаємось до старої але перевіреної істини – повідомлення залежить від людини, а не від носія.]]> Маркетинг/Реклама http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=596 Fri, 11 Jul 2008 11:04:55 +0300 http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=595 Лисиця дуже втомилася й захотіла у відпустку.

Прийшла до Лева, начальника лісу, і просить про відпустку.

- Ніяк неможливо. Працювати немає кому, - говорить Лев.Лисиця наполягає й готова на відпустку без оплати, аби-но тільки трохи відпочити й розважитися.

- Добре, - погоджується Лев, - але зваж, я буду змушений на твою посаду взяти когось іншого. І, може статися, що, коли ти повернешся, твоє місце буде зайнято.

Лисиця погоджується і з радістю відправляється подорожувати по світу.

Через місяць вона повертається й просить у Лева свою роботу назад.

- Ніяк неможливо! Твоє місце зайнято. Вільне лише місце Зайця. Якщо хочеш, можеш працювати Зайцем, поки не звільнитися посада Лисиці, - пропонує Лев.

Що робити? Їсти треба... Лисиця погоджується.

Час іде, а посада все не звільняється. Лисиці вже до чортиків набридло працювати Зайцем - то тікати, то ховатися, та й ще гризти морквину.

Йде вона якось по лісі в повній зневірі й зустрічає Зайця, який скакає з високо піднятою головою.

- Скажи, Заєць, ким ти працюєш у нашому лісі?

- Лисицею! - відповідає той.

- Як же так!? Я, Лисиця, на посаді Зайця. А ти, Заєць, працюєш на посаді Лисиці?

- Завжди так, - відповідає Заєць, - коли на посаді Лева - Осел.

Джерело - pritchi.castle.by]]> Притчі http://blog.management.com.ua/index.php?itemid=595 Wed, 9 Jul 2008 09:52:15 +0300